Аналітичний центр  опублікував доповідь “Реформа сектору безпеки України”.  TTUA переклав ключові висновки дослідження, а повністю звіт можна завантажити goo.gl/gJJfLS 

Революція Гідності Україні створила можливість для змін та реформ в системі, яка чинила опір протягом останніх 25-ти років. Дана доповідь досліджує безпековий сектор України, даючи оцінку потрібних дій різних інституцій, вивчаючи прогалини, які не дозволяють їм бути ефективними, дієвими, прозорими та підзвітними. Рекомендації щодо реформ у секторі безпеки України пропонують зміни, які можуть заповнити ці прогалини та дозволять Україні бути ближче до євроатлантичних стандартів та підходів. Ці заходи включають прояснення ролі та обов’язків Президента, Кабінету Міністрів, Міністерства оборони і Генерального штабу; поліпшення координації та прозорості серед силових структур міністерств і відомств; реорганізацію та розширення прав і можливостей Міністерства оборони; поліпшення можливостей України у введенні війни.

Ролі та обов’язки незрозумілі

• Ролі та обов’язки Президента і Кабінету Міністрів невизначені і відносини з Кабінетом Міністрів занадто близькі та неналагоджені.
• Існують прогалини та дублювання функцій Міністерства оборони і Генерального штабу.
• Цивільний контроль залишається слабким. Організаційна культура, як правило, проштовхують вгору стандартні рішення, принаймні на рівень заступника Міністра, що сприяє розвитку звичок уникнення відповідальності.

Нестача координація в секторі

• В Україні, міністерства і відомства діють самостійно, з низькою підзвітністю та координацією. Вони мають власні ресурси самостійно приймати рішення і встановлювати свої завдання.
• Обмін інформацією є нелогічним. Окремим міністерствам та відомствам не вдається спеціалізуватися, замість цього вони інвестують свої сили в широкий діапазон завдань.
• Рішення часто приймаються на найвищому рівні, переважно високопоставленими чиновниками.
• Організації, що покликані координувати діяльність міністерств і відомств є слабкими або неефективними.

Рекомендації

• Визначити сферу відповідальності та повноваження керівництва сектору безпеки. Президент повинен нести відповідальність за забезпечення оборони України від загроз суверенітету і незалежності країни. Президентські обов’язки розповсюджуються на командування і управління військовими операціями, політику контролю над Міністерством оборони і Генеральним штабом. Міністр оборони повинен бути високопоставленим чиновником, на якого покладені обов’язки розробки та реалізації політики українського уряду з питань оборони; командний ланцюг повинен йти від Президента до Міністра оборони, Голови оборонних сил, до об’єднаного оперативного командування.
• Поліпшити координацію в Кабінеті Міністрів за рахунок розширення функцій Ради національної безпеки і оборони України, передбачити реалізацію рішень Президента, розширюючи роль Об’єднаного комітету з розвідки, створюючи нову структуру кібербезпеки і захисту в рамках Комітету з питань кібернетичної безпеки, а також за допомогою Комітету з координації зовнішньої оборонної допомоги.
• Зменшити кількість службовців Служби безпеки України, а також уточнити і звузити його повноваження як внутрішньої розвідки, зберігши при цьому відповідальність за правоохоронну діяльність в координації з іншими установами.
• Уповноважити Міністра оборони бути старшим цивільним радником Президента, Прем’єр-міністра і Верховної Ради України у сфері оборонної політики; реорганізувати Міністерство оборони в нові департаменти з чіткими обов’язками для уникнення неефективності, встановити Главу оборонних відомств в якості основного військового радника Міністра і Президента; і створити Об’єднане оперативне командування для взяття відповідальності за постійні військові операції.